Інформація
про п’ятитомне видання
«Історія державної служби України»

 

Збірник документів і матеріалів у трьох томах (4-х книгах) – складова п’ятитомного (у шести книгах) видання з історії державної служби в Україні та на українських землях від V ст. до н. е. до сьогодення, здійсненого в рамках академічного проекту, започаткованого Головним управлінням державної служби України та Інститутом історії України НАН України.
Тритомна документальна частина проекту органічно доповнює наукове дослідження, представлене у перших двох томах. Водночас – усе, про що говорив проф. Кульчицький, базується переважно саме на цих документах, це фундамент наукового дослідження.
Це – перша спроба створити систематизований звід основного комплексу джерел від історії зародження, розвитку та вдосконалення інституту державної служби, правового й соціального статусу, функцій, повноважень, прав, привілеїв та відповідальності державних службовців до її сьогодення.
Зрозуміло, представлений масив документів – бл. 900 – не може претендувати на вичерпність, на абсолютну повноту і всеосяжність, публікацію всього без винятку корпусу джерел з названої теми. У розпорядженні робочої групи документів було як мінімум, утричі більше, доводилося робити ретельний відбір.
Різні періоди у ньому представлені нерівномірно, передусім – з огляду на стан джерельної бази (майже повна відсутність найдавніших писемних джерел, які б засвідчували існування й функціонування державної служби).
Тим не менше, будучи обмеженими формальними рамками проекту, втори-упорядники намагалися всебічно представити важливий процес формування і повсякденну діяльність корпусу виконавців законів і урядових актів в усій повноті, зрозуміло, наскільки це дозволяє наявна джерельна база.
Намагалися охопити усі території і, по можливості, усі основні хронологічні періоди в історії України. Відтак збірник містить консолідований масив історичних джерел усіх епох державного розвитку України – як періодів самостійного існування Української держави у різних формах (Давня Русь-Україна, Військо Запорозьке/Українська гетьманська держава, УНР, Українська Держава 1918 року, ЗУНР, Карпатська Україна, УСРР/УРСР, незалежна Україна), так і періодів її входження до складу інших держав або існування державних утворень інших народів на українських теренах: перших держав (Скіфія), давньогрецьких міст-полісів, Хазарського каганату, Золотої Орди, Кримського ханату, Великого князівства Литовського, Польського Королівства, Речі Посполитої, Російської імперії, Австрійської/Австро-Угорської імперії, другої Речі Посполитої Польської, Чехословацької Республіки, Румунського королівства, Угорського королівства тощо.
Завершується видання окремим томом документів про сучасні реалії державної служби незалежної України: діюче законодавство, норми і правила поведінки держслужбовців, міжнародні угоди щодо запровадження світових засад і стандартів державної служби.
Документи та історичні свідчення щодо обставин, порядку, характеру, обсягів здійснення державної служби на теренах України за такий тривалий історичний період уперше представлені в одному документальному виданні.
Майже дві третини історичних документів (506) запозичена з 13 українських, а також п’яти зарубіжних (Головний архів давніх актів у Варшаві, Державний архів в Кракові; Російський державний архів давніх актів у Москві, Відділ рукописів Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі; Архів Прем’єр-міністра Туреччини у Стамбулі) архівосховищ;
Частину документів запозичена з понад 150 класичних документальних публікацій ХІХ–ХХІ ст. Значна частина раніше опублікованих документів звірена з оригіналами.
Відтак загалом понад третину усіх історичних документів становлять археографічні репліки.
Для кожного історичного періоду відбір документів мав свої особливості. Найбільшими вони були для доби існування перших держав, щодо яких взагалі важко вести мову про певне законодавче, нормативне або ж звичаєве оформлення державної служби. Адже вона міцно перепліталася з військовою, громадською службою, або із здійсненням повноважень місцевого самоврядування, а чітко окресленої категорії державних службовців фактично не існувало.
Нарешті, ще одне зауваження, яке стосується вже всіх регіонів та державних утворень в Україні, – це безпосередній зв’язок і, більш того, пряма залежність процесів, які відбувалися у державній службі як суспільно-політичному інституті, сфері професійної діяльності та спеціальному персоналові від загальнополітичних процесів (становлення й занепад держав, війни та інші глобальні конфлікти, системні адміністративно-економічні реформи тощо). Саме такі процеси призводили до докорінних змін у характері державної служби, в умовах її здійснення, а також у ставленні суспільства до державних службовців. Для збірника включалися історичні джерела, в яких віддзеркалювалися такі суспільно важливі процеси.
При відборі документів ХІХ – початку ХХ ст. враховувалися передусім такі відомості, що характеризують особливості проходження державної служби імперського (Російської й Австрійської імперій) часу.
Головним чином це законодавчо-нормативні документи, як-от: імператорські укази, рескрипти, маніфести, укази Сенату, накази губернських канцелярій, циркулярні листи губернаторів з питань умов проходження чиновниками державної служби, листи, клопотання про відзначення чи надання чергового чину тощо. Значний інтерес становлять облікові документи проходження державної служби – формулярні списки чиновників, необхідні при вступі та переміщенні на посадах чиновників, а також клятвені обіцянки (присяги) чиновників при вступі на державну службу (публікується бл. 100 таких текстів).
Такі самі засади були актуальними і для репрезентації державної служби на Галичині, Буковині та Закарпатті, що входили до складу іншої – Австрійської (Австро-Угорської) імперії.
Іноді спостерігається дивовижний хронологічний збіг типологічно споріднених актів різних держав – як за часом прийняття, так за обставинами і результатами запровадження.

Багато норм, засвідчених у документах, вражають і залишаються актуальними і до сьогодні. Наведу кілька яскравих і промовистих прикладів:
ХVI ст. – Праця польського історика Марцина Кромера:
надто скромні доходи урядників, оскільки для них сам титул, посада, навіть без матеріальної вигоди є достатньою винагородою за державну службу.
1677–1699 – Перелік “дач государева жалування” українським гетьманам і старшині за 22 роки – вражаючий перелік харчів, одягу, грошових винагород – із зазначенням послуг, що надавалися московському цареві (яскраве свідчення процесу і методів інтеграції укр. політ. еліти до московських “обійм”)
1702 р. – Наказ гетьмана Івана Мазепи козелецькому сотнику зняти з уряду козелецького городового отамана за те, що він “к людям вельми тяжел”
1710 р. – Конституція П. Орлика забороняє будь-кому, включно з гетьманом, використовувати державну або полкову скарбницю “на персональний пожиток“; вимога обрання місцевих урядників “без корупцій”.
1729 р. – Скарга стародубського сотника гетьману Данилові Апостолу на вдову генеральному судді з вимогою повернути хабар за позитивне вирішення судової суперечки, оскільки вирок генерального суду був не на його користь.
1764 р. – Чолобитна старшини Лубенського полку до імператриці Катерини ІІ про встановлення для роду Розумовських спадкового гетьманства.
1890 р. – Закон про сумісництво під час виконання державних обов’язків у Румунії (Буковина): дозвіл на наукову, викладацьку та літературну діяльність і заборону займатися підприємництвом
1890 р. – Рос. імперія: врегулювання відзначення чиновниками ювілейних дат; поширення статусу державного службовця на викладачів університетів та науковців
1906 р. – таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Петра Столипіна про неможливість суміщати державну службу в урядових установах з належністю до політичних партій
1917 р. – Центральна Рада: численні вимоги запровадження виборності суддів на місцях, аби уникнути корупції
1920 р. – Постанова ПБ ЦК КП(б)У про відвідування відповідальними працівниками суботників та відміну в цей день засідань
1921 р. – Постанова Ради Міністрів Польської Респ. про боротьбу з хабарництвом
1921 р. – Розпорядження Ради Міністрів Польської Респ. про підвищення “інфляційних доплат” для державних службовців
1923 р. – УСРР: Інструкція з перевірки особового складу Наркомату державного контролю УСРР з метою боротьби з хабарництвом
1924 р. – Обіжник МВС Румунії про заборону державним службовцям брати участь у політичних товариствах антисемітського і фашистського характеру
1932 р., листопад – Постанова ЦК КП(б)У “Про покращення матеріально-побутових умов керівних районних працівників”...
1942 р. – Циркуляр райсхміністра у справах окупованих східних територій Альфреда Розенберга про недопущення зловживань службовим становищем з боку німецької адміністрації, аби не завдавати шкоди іміджу німецької влади в очах місцевого населення.
1958 р. – Постанова Секретаріату ЦК КПУ про надмірності у витрачанні державних коштів на проведення прийомів і банкетів
1975 р. – Постанова Секретаріату ЦК про використання службового становища і неправильну поведінку начальника N-ської залізниці (начальник залізниці дозволяв собі роз’їжджати у спецвагоні)
З огляду на значні обсяги збереженої документації, документи ХХ століття – бурхливої доби двох світових воєн, виникнення і поширення тоталітарних режимів – вимагали від упорядників особливих зусиль у виявленні й ретельному відборі.
Загалом же, при відборі документів до збірника враховувалася не лише їх офіційна вага чи репрезентативність. До публікації включалися також документи, що відбивали окремі сторінки повсякденного життя чиновництва, побутові дрібниці здійснення державної служби. Повсякденність – одна з найбільш цікавих сторінок життя службовців, представлених у тритомнику, оскільки дозволяє проникнути у внутрішній світ пересічних дрібних урядовців минулих століть, зануритися в їхні турботи, службові і побутові реалії. Повсякденність – це також широкий спектр винагород, пільг і привілеїв, пов’язаних з перебуванням на державній службі. Особливості побуту і відпочинку партійно-державної номенклатури у 50-х – 80-х рр. ХХ ст.

Водночас повсякденність – це дрібні зловживання, порушення закону і приписів державної служби як пересічними чиновниками XVI–XVIIІ ст. ХІХ ст., так і масштабні порушення (як тоді здавалося і кваліфікувалося за нормами державно-партійної служби) компартійним керівництвом 70-х – 80-х рр. ХХ ст. в надії, що саме його порушення минеться непомітно і безкарно. Приклади:
сприяння одним партійним чиновником синові у придбанні списаного автомобіля “Волга” (за власні, а не державні кошти);
використання іншим обкомівським керівником службового становища для написання кандидатської дисертації.
Нам вдалося бодай пунктирно висвітлити маловідомі сторінки повсякденності чиновництва початку 1940-х рр. – за суворих законів воєнного часу на окупованих територіях в роки Другої світової війни, коли, з одного боку, українські службовці в органах цивільної адміністрації беззастережно дискримінувалися (№ 711), а з іншого – нацистська адміністрація жорстко карала німецьких чиновників-мародерів і та інших порушників приписів щодо коректного поводження з місцевим населенням, оскільки це завдавало непоправної шкоди “іміджу” німецької адміністрації (№ 721).
З огляду на наявність сенситивної інформації про особу у деяких документах 70-х – 80-х рр., ми знімали прізвища фігурантів окремих справ (лат. літера N).

Археографічні засади
відтворення текстів історичних джерел у виданні

Підготовка тексту історичних джерел до публікації здійснювалося з використанням диференційованого підходу до документів і пам’яток різних видів та історичних епох. Академічні засади видання. Іншомовні тексти (лат., німецька, угорська, чеська, румунська – з перекладами; польська, російська – не перекладалися).
У низці документів, починаючи від 40-х рр. ХХ ст. упорядники (відповідно до норм стосовно 75-річного періоду нерозголошення інформації про особу, яка може завдати моральної шкоди цій особі або її родині) сховали реальні прізвища “фігурантів” під латинською літерою N, а також опустили відомості про адміністративну приналежність дотичних органів влади, назви установ тощо (док. №№ 700, 705, 706, 708, 724, 729, 782, 783, 789, 821, 822, 824–826, 828–838).
Довідковий апарат історичної частини проекту уміщений до першої книги п’ятого тому видання.
Він складається з предметно-тематичного покажчика (містить усі посади державної служби, усі звання, чини за кілька століть!; назви усіх державних установ, центральних і місцевих органів влади, самоуправління).
покажчиків імен та географічних назв, переліку скорочень і слів під титлами, вживаних у текстах, переліку архівних фондів та документальних публікацій; зведеного переліку документів.

Використання матерiалiв сайту Хмельницької районної державної адміністрації дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання)
на сайт Хмельницької районної державної адміністрації